Цим фізичним характеристикам відповідають певні фізіологічні характеристики, пов’язані з нашим сприйняттям звуку.
Гучність звуку визначається амплітудою: чим більше амплітуда коливань у звуковій хвилі, тим більше гучність.
Так, коли коливання камертону загасають, разом з амплітудою зменшується і гучність звуку. І навпаки, ударивши по камертону сильніше і тим самим збільшивши амплітуду його коливань, ми викличемо більш гучніший звук.
Гучність звуку залежить також від того, наскільки чутливо наше вухо до даного звуку. Найбільшою чутливістю людське вухо володіє у диапазоні звукових хвиль з частотою 1-5 кГц.Тому, наприклад, високий жіночий голос з частотою 1000 Гц буде сприйматися нашим вухом як гучніший, ніж низький чоловічий голос з частотою 200 Гц, навіть якщо амплітуди коливань голосових зв’язок у них однакові.
Гучність звуку залежить також від його тривалості, інтенсивності і від індивідуальних особливостей слухача.
Інтенсивністю звуку називається енергія, що переноситься звуковою хвилею за 1 с через поверхню площею 1 м2. Виявилося, що інтенсивність найгучніших звуків (при яких виникає відчуття болю) перевищує інтенсивність самих слабких звуків, доступних сприйняттю людини, в 10 трильйонів разів! У цьому сенсі людське вухо виявляється набагато більш досконалим пристроєм, ніж будь-який зі звичайних вимірювальних приладів. Жодним із них настільки широкий діапазон значень виміряти неможливо (у приладів діапазон вимірювань рідко перевершує 100).
Одиницю гучності називають соном. Гучністю в 1 сон має приглушений розмова.Цокання годинника характеризується гучністю близько 0,1 сона, звичайна розмова – 2 сона, стукіт друкарської машинки – 4 сона, гучний вуличний шум – 8 сон. У ковальському цеху гучність досягає 64 сон, а на відстані 4 м від працюючого двигуна реактивного літака – 264 сон. Звуки ще більшої гучності починають викликати больові відчуття.
Немає коментарів:
Дописати коментар